ГОЛОВНА   Новини   ПРО ПРОЕКТ   РЕДАКЦIЯ   КОНТАКТИ  
Почтовая форма

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Наші банери:

Послухати молитви

Канони Православні Церкви

Єпископ Григорій (Граббе)

Св. Василій Великий в дев’яносто першому правилі, взятому з двадцять сьомої глави його творіння про Св. Духа, говорить: “З дотримуваних в Церкві догматів і настанов ми маємо деякі в письмовому вигляді, а деякі прийняли від апостольського передання – за спадкоємством у таємниці. Ті й інші мають одну і ту ж силу для благочестя, і цьому ніхто, навіть малознаючий в церковних установленнях, не стане перечити. Бо якщо наважимося відкидати неписані звичаї, як незначні, то неодмінно пошкодимо Євангелію в самому головному, та від апостольської проповіді залишимо пусте ім’я без змісту”. У наступному, дев’яносто другому правилі Св. Василь знову повертається до значення переказу: “Думаю, що це Апостольське правило, щоб ми трималися неписаних переказів, як каже апостол Павел: Похваляю вас, браття, що ви все моє пам’ятаєте, і заховуєте передання так, як я передав вам (1 Кор. 11:2), і в іншому місці: браття, стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились чи то словом, чи нашим посланням” (2 Сол. 2:15).

Канони є саме тим церковним переданням, про яке пише Св. Василій Великий в наведених вище правилах. Збори канонів посвідчено VI Всел. Собором, а потім доповнено і підтверджено правилами VII Всел. Собору. До Книги Правил після того увійшли ще прийняття всією Церквою на сто років пізніше правила дворазового Помісного Собору, що відбувся в Константинополі в 861 р. і Константинопольського Собору 879 р.

Будучи записаним церковним переданням, канони є незаперечним законом, що визначає лад і управління Церкви. Проте, всі закони, що коротко формулюють ті чи інші норми, завжди вимагають відомих тлумачень для правильного свого розуміння.

Тлумач перш за все повинен знати догматичне вчення Церкви, яке виражене в тому або іншому каноні або їм охороняється. Потім для розуміння кожного закону треба знати умови, в яких він був виданий. У багатьох випадках тоді тільки стає ясною думка законодавця.

Крім історичного та догматичного підходу до тлумачення канонів, треба ще мати на увазі наступне: є в канонах положення, які за своїм догматичним змістом (напр., про владу єпископів) або за важливістю для Церкви (напр., про піст) висловлюють незмінну норму, але деякі правила (напр., про тривалість покути за перелюбство) містять неоднакові вказівки в залежності від духовного стану пастви в епоху їх складання. Крім того, деякі положення змінювалися з плином часу. Так напр., П’яте Апостольське правило має на увазі існування одружених єпископів відповідно до сказаного Ап. Павлом (I Тим. 3:2), а дванадцяте правило VI Всел. Собору затвердило безшлюбність єпископів, яке з тих пір стало обов’язковим. У таких випадках тлумачення керується останнім за часом прийняття його каноном з даного питання.

Що стосується зазначених в канонах в різних випадках заборон, то треба мати на увазі властиве їм навмисне значення в церковному домобудівництві.

Канони є церковними законами, в більшості випадків виданими для лікування помилок або зловживань, що з’явилися в церковному житті. Деякі канони тільки визначають ієрархічний порядок церковного управління і суду. Інші – спрямовані до попередження та усунення різних гріховних явищ. Деякі канони мають догматичне значення, інші – дисциплінарне. Забороняючи той чи інший гріх, вони вказують належну за них покуту.

Однак, незважаючи на те, що ці останні канони формульовані подібно цивільним законами з санкціями за ті чи інші злочини, вони по суті носять інший характер. Їх мета перш за все – не кара за той чи інший злочин, як це буває в цивільних законах, а лікування душі грішника, оберігання його від більшого гріха і огородження пастви від зараження останнім.

Якщо Церква, наприклад, не допускає клірика, який тяжко згрішив, до служіння, а мирянина – до причастя, то це перш за все тому, що прилучення при нерозкаяних важких гріхах служить людині не на користь його душі, а “до суду і засудження” (1 Кор. 2:27-29). Апостол Павел вказує далі і на сумні наслідки від цього не тільки для душі, але і для тіла (1 Кор. 2:30). Саме лікувальний характер багатьох заборон підкреслюється тим фактом, що видані в різні часи різними Соборами правила часто вказують неоднакові покути за один і той же гріх.

В усі часи залишається незмінним визначення сутності гріховного недугу, але залежно від різних обставин може змінюватися доза ліків. По сто другому правилу VI Всел. Собору “Ті, хто прийняли від Бога владу вирішити і в’язати, повинні розглядати якість гріха і готовність грішника до звернення, і так вживати пристойне недугу лікування, щоби не дотримуючись міри в тому і в іншому, не втратити порятунку хворого” … І далі: “Бо в Бога, і в того, хто прийняв пастирський провід, все піклування про те, щоб вівцю заблукалу повернути, та ураженого змієм вилікувати”.

Таким чином, канони, вказуючи нам на гріховність ряду явищ в житті, надають ієрархії досить велику свободу у виборі суворості покути. Хворий член абсолютно відсікається від Церкви тільки у разі повної нерозкаяності грішника відповідно до слова Спасителя (Мат. 18:15-17).

Все вищесказане вказує на необхідність правильного розуміння канонів. Найбільш відомі тлумачення Візантійських канонистів Зонари, Аристіна і Вальсамона. Російською мовою вони були поміщені у виданні Товариства Любителів Духовного Просвітництва під заголовком “Правила Св. Апостолів, Святих Вселенських і Помісних Соборів і Святих Отців з тлумаченням” (Москва 1876, 1880, 1881, 1884 pp.). Важливим посібником є праця знаменитого руського канониста Єпископа Іоанна Смоленського під час перебування його архімандритом, “Досвід Курсу Церковного Законознавства” (СПБ, 1851). Дуже цінна капітальна праця Єпископа Далматинського Никодима Мілаша, що закінчив Київську Духовну Академію, “Правила Православної Церкви з тлумаченням” (Т. I, СПБ 1911; Т. І, СПБ 1912). Російською мовою корисним посібником служить “Алфавітна Синтагма” Матвія Властаря. Відомий грецький канонічний збірник “Підаліон” і його англійський переклад “The Rudder”, виданий в Чикаго в 1957 р. Корисні довідки є в іншому англійському виданні канонів у серії “A Select Library of Nicene and Post Nicene Fathers of the Church”, vol. XIV, The Seven Ecumenical Councils, Gran Rapods, Mich., 1956.

http://azbyka.ru/dictionary/10/kanony_pravoslavnoy_tserkvi_02-all.shtml

Канони

Архів матеріалів:

« Березень 2024 »
ПнВтСрЧтПтСбВс
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

RSS лента

© 2010-2024 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язково.
Перейти на мобільну версію