28 липня 2025 року, у день пам'яті рівноапостольного великого князя Володимира, день церковно-державного свята Водохреща Русі, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

Ваші Високопреосвященства та Преосвященства! Дорогі отці, брати і сестри!

Усіх вас щиро вітаю з великим святом для всієї Руської Церкви — пам'яттю великого рівноапостольного князя Володимира. Того самого глави нашої держави, який, як ніхто інший, круто розгорнув увесь історичний рух Русі. Будучи язичником, він прийняв Православ'я. А оскільки в той час вважалося, і навіть приказка була така, що «віра царя — це віра народу», то й народ став православним. Завдяки волі, мудрості і, звичайно, вірі та благодаті, яка зійшла на князя Володимира, він прийняв Святе Хрещення, а слідом за ним бояри, сильні світу цього, і разом з ними — весь наш народ.

У цьому зверненні Русі до Христа вже проявляється особлива милість Божа до нашого народу та нашої Вітчизни. Ставши миттю православним народом, наш народ ніколи не осоромив цієї Божої довіри, цієї Божої милості до нас. Навіть у найстрашніші роки офіційної безбожної ідеології були, звичайно, люди, які злякалися та відмовилися від Бога, але й тих, хто не відмовлявся, хоч і не виявляв своєї релігійності, було дуже багато. Незважаючи на всі сили атеїстичної наддержави, не вдалося викорінити Православ'я з розумів та сердець наших людей — воно залишилося.

Не всі мали мужність ходити до храму. Хтось таємно запрошував священика до хати на Великдень. Хтось навіть цього не робив, але в душі залишався віруючим. Незважаючи на найстрашніші за всю історію християнства переслідування, які пережив наш народ, він зберіг православну віру. Напевно, за вірою наших мучеників і сповідників, за вірою наших бабусь, матерів і, на жаль, меншою мірою наших батьків Господь змилосердився над народом російським, над Росією.

І сьогодні на чолі нашої держави — щира православна людина. Не з політичних міркувань, не за якоюсь кон'юнктурою, а за своїм вільним волевиявленням, своєю глибокою вірою, і це, звичайно, відбивається на житті всього народу. Православ'я відновлює свою духовну роль у житті народу, адже через Православну Церкву відбувався весь цивілізаційний розвиток країни та народу. Вона була двигуном цього розвитку на протязі століть, але потім хтось спробував обрушити цю роль. І нічого не вийшло. Дивно! У наддержаві, де все було зібрано в кулак однієї групи людей, яка називалася партією, де уряд, усі законодавчі органи підкорялися одній безбожній силі.

Втім, не можна стверджувати, що всі були безбожниками. Різні легенди ходять про самого Сталіна, не можу прокоментувати, чи було так насправді чи ні, але факт, що 1943 року Йосип Віссаріонович запросив Патріаршого Місцеблюстителя Сергія та постійних членів Священного Синоду для бесіди і почав з російського прислів'я: «Владики! (саме так, не по імені-по-батькові) Хто старе згадає — тому око геть». І справді, вже в радянській державі почалася зовсім нова епоха Православ'я. І що ми можемо сказати про те, що було? Нічого не можемо сказати, крім одного: чудо Боже! Зруйновані храми, монастирі, посаджені до в'язниць та таборів священики й ченці — здавалося, все знищено, і відразу все відновилося!

Для нас, віруючих людей, тут все ясно. Такі епохальні події, такі тектонічні зміни в житті держави не можуть відбуватися з волі політиків, навіть якби вони дуже цього захотіли. То була воля Божа у відповідь на подвиг мучеників і сповідників, преподобних і богоносних отців наших, у відповідь на ту віру, яку народ наш приніс до вівтаря Божого у найстрашніші, найжахливіші, згубні десятиліття нашої історії.

Тепер ми є спадкоємцями цього Божественного чуда, цього Божого дару. Але як важливо, щоб спадкоємці виявилися гідними своїх батьків і дідів, щоб вони зуміли пронести той самий вогонь віри через нові спокуси! Адже диявол діє різними шляхами, впливаючи на свідомість, почуття, все те, що іноді дуже слабко управляється людським розумом, але властиве людській природі. І головна мета — відкинути людей від Господа й Спасителя.

Сьогодні ми живемо у сприятливих умовах. Церква не зазнає жодних зовнішніх утисків, ніхто не закликає нас залишити нашу віру, ніхто нічим не загрожує. Навпаки, у владі люди православні, наша інтелігенція звернулася до Господа, багато чудових науковців — людей православних. Інакше кажучи, у Православ'я в нашій країні сьогодні потужна опора.

Проте віра в Господа завжди пов'язана з подвигом. Адже слово «подвиг», я неодноразово про це говорив, має той самий корінь, що й «рух». Так воно і є. Подвиг завжди пов'язаний із внутрішнім розвитком людської особистості. Ні трудовий, ні військовий подвиг не звершити, якщо душа слабка, якщо воля ослаблена, якщо світогляд знищено. Лише тоді, коли сильна душа — сильні вчинки.

Будемо просити Господа, щоб Він не залишив милість Свою над народом нашим, над Церквою нашою, щоб зміцнював і Президента нашого православного Володимира Володимировича Путіна і багатьох представників центральної влади, які є людьми православними не за посадою, не через кон'юнктуру, а по совісті відвідують храми, монастирі і допомагають багатьом храмам і монастирям, які цього потребують..

Дай Бог, щоб віра православна, що повернулася в свідомість і серце нашого народу, зберігалася якомога довше. Тому що Росія — це велика країна, яка дуже впливає на світову цивілізацію, взагалі на те, що у світі відбувається. І якщо ми поєднуємо сучасні науку, технології, знання з вірою, то для одних, що особливо живуть на захід від нас, це виклик, бо вони давно відмовилися від будь-якої віри. А для інших — привід замислитись. І якщо буде так, то Росія здійснить ще одну свою важливу місію у цьому світі — повернення християнської віри в життя сучасних людей.

Але ще раз повторю: щоб було так, ми з вами тут, у центрі руського Православ'я, повинні бути ох як міцні у нашій вірі! Як ми маємо поєднати наше життя з нашою вірою! Жодного лицемірства, жодного формального виконання обов'язків, жодного страху перед начальством — а лише страх Божий і щира віра повинні рухати нами як служителями Господніми, так і всім нашим народом як народом-сповідником, народом, який зберіг православну віру на Русі.

І нехай буде так, і нехай зростає Батьківщина наша від сили до сили! Нехай зміцнюється у вірі, і благочесті, і мудрості, і богословських знаннях наше духовенство, наші чернечі — всі ті, від кого багато в чому залежить збереження благочестя в нашому народові. Молитвами всіх святих, що в землі Руській просіяли, нехай Господь зберігає народ наш, Церкву нашу і всіх тих, хто з вірою звертає до Господа свою молитву. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі