22 травня 2022 року, в Неділю 5-у по Великодню, про самарянина, у свято перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая із Мир Лікійських до Бар, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію у кафедральному соборному Храмі Христа. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні ми відзначаємо свято, пов’язане з шануванням святителя і чудотворця Миколая. У православному катехизі, складеному митрополитом Філаретом, чиї мощі тут спочивають, є таке визначення Божественного Промислу. Воно довге, але в ньому є слова, через які ми можемо зрозуміти і сенс тієї події, яку ми сьогодні згадуємо: Промисел Божий — це те, що навіть погані людські вчинки може навернути до добра.

Справді, подія, яка лежить в основі цьогорічного свята, завдала величезної душевної рани багатьом людям у Мирах Лікійських, де спочивали мощі святителя і чудотворця Миколая. Приїхали із Заходу багаті венеціанські купці, потім купці з міста Барі, і мали намір вкрасти мощі святителя Миколая, тож між ними було навіть якесь змагання. Але купці з Барі виявилися винахідливішими і так усе облаштували, що змогли забрати ці мощі та відвезти на Захід, до Італії, до міста Барі. Можна собі уявити, яка це була скорбота! Однозначно ця подія сприймалася в Мирах Лікійських і на всьому Сході як горе: жахливі купці приїхали ніби з добром, торгувати, а забрали найбільшу святиню і казна-куди відвезли…

Але саме в цій події і розкривається та частина визначення Промислу Божого, з якої я почав своє слово: навіть погані людські вчинки Промисел звертає на добро. Здавалося б, дуже поганий вчинок: викрадення святині у благочестивих людей; але ми знаємо, що сталося потім із містом Миры та з усім Сходом, коли почалося вторгнення в ці межі Візантії мусульман. Вони не шанували і не щадили церковні святині, і якби мощі святителя Миколая залишилися там, на Сході, в Мирах Лікійських, то ми ніколи цих мощей не знайшли б — вони були б просто знищені. А це викрадення, звичайно, поганий вчинок, призвело до добрих наслідків, і мощі були врятовані. І хоча зараз вони знаходяться не на Сході, не в одному з православних храмів, а на Заході, у базиліці святого Миколая, яку добре знають наші паломники, але християни не лише Заходу, а й Сходу мають можливість відвідувати це місце та поклонятися святині.

Нещодавно, коли владика митрополит Ленінградський і Новгородський Никодим, мій духовний отець, був головою Відділу зовнішніх церковних відносин, за його ініціативи та за його активної участі наша Церква отримала дозвіл відправляти на мощах святителя Миколая Божественну літургію, причащати паломників. І навіть тоді, незважаючи на великі обмеження на переміщення людей із Радянського Союзу на Захід, наша Церква щороку надсилала офіційні паломницькі групи. Ну, а тепер, коли переміщення відносно вільне, вся велика базиліка, де спочивають мощі святителя Миколая, наповнюється в цей день російськими православними паломниками, які мають можливість і помолитися, і причаститися Святих Христових Таїн, і, звичайно, вклонитися мощам святителя і чудотворця Миколая.

Дивовижна мудрість, явлена ​​в чудових словах митрополита Філарета у Великому катехизі про те, що Промисел Божий навіть погані людські вчинки звертає на благо, має бути добре засвоєна всіма нами. І якщо уважно вдивитися в історію Вітчизни нашої, в історію Церкви, то можна навести безліч прикладів того, як, здавалося б, найсумніші, найважчі моменти зверталися на благо.

Адже багато залежить від того, як людина переносить скорботу. Скорботи можуть просто знищувати людину — духовно, морально, іноді фізично. А що саме знищує? Знищують дві пристрасті: засмучення і страх. Ось що підточує нервову систему, послаблює наш організм, накладає смуток, скорботи та хвороби на людську душу! І давайте запам’ятаємо, що в основі людської скорботи — завжди зневіра і страх.

Що ж таке зневіра? Зневіра настає, коли людина не бачить виходу зі становища; коли їй здається, що все дуже небезпечно і страшно. Це буває пов’язано і з матеріальними проблемами, які сьогодні такі нерідкі, і з фізичним здоров’ям, так що зневіра і страх справді поневолюють особистість. І людина, переживаючи зневіру та страх, тобто найтяжчий стрес, часто завдає собі непоправної духовної та фізичної шкоди.

Тому для того, щоб боротися з важким душевним станом, ми повинні в першу чергу мати надію на Господа, Який навіть погані наші справи та вчинки здатний звернути до добрих наслідків. Не може бути у християнина смертельного зневіри і, тим більше, смертельного страху, бо з нами Бог. І наша віра в те, що Господь здатний нас врятувати, зцілити від недугів, допомогти вийти з важких обставин, є важливою рушійною силою до того, щоб ми з вами були духовно здорові і щоб ніякі страхи, ніяка зневіра, що нерідко супроводжує, на жаль, життя наше, не здобули перемоги над нами. Тому що Господь переміг смерть, а значить, найбільший страх і найглибшу зневіру; і велика перемога Спасителя над тим, про що я зараз сказав, особливо переживається у великодні дні.

І як чудово, що сьогодні, у день свята перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая до міста Бар, ми продовжуємо співати великодні піснеспіви! Дай Боже, щоб саме так ми з вами, православні люди, могли зустрічати та проводжати наші негаразди, у жодному разі не допускаючи смутку та страху; і будемо пам’ятати, що зневіра і страх — це диявольська сила та диявольська енергія, які руйнують людську особистість.

Сьогоднішнє свято вчить нас тому, наскільки великий і часто, можливо, незрозумілий Божественний Промисел. Але іноді навіть упродовж свого життя ми бачимо, наскільки Промисел Божий рятівний. Буває і так, що люди в межах свого життя цього не спромоглися, але наступні покоління побачили, як історичні події, які здавались трагічними для покоління, що переживало їх, насправді вирішилися тим, про що ми сьогодні говоримо. І ті, хто пройшов через ці події без страху і зневіри, безсумнівно, стали особисто у своєму житті переможцями над усіма скорботами.

Святитель і чудотворець Миколай і з граду Барі випромінює своє духовне світло і свою цілющу енергію на весь православний світ. Звичайно, особливо чудово, коли з’являється можливість приїхати до його святих мощів, помолитися, причаститися Святих Христових Таїн і прикластися до останків особливого святого нерозділеної християнської Церкви.

Молитвами святителя і чудотворця Миколая нехай береже Господь державу Російську, нехай береже Господь від ворогів усіляких землю нашу, нехай зміцнює Церкву нашу в єдності, а всіх нас, мої дорогі, — у вірі православній і в здатності долати всякі страхи та всяку зневіру. Амінь. Христос Воскрес!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі