25 квітня 2022 року, в понеділок Світлої седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Усіх вас, дорогі владики, оті, брати і сестри, вітаю з рятівним святом Воскресіння Христового, з Великоднем Божим!

Щоразу на другий день Великодня ми з милості Божої звершуємо Божественну літургію в цьому історичному кафедральному соборі всієї Русі — в Успенському соборі Московського Кремля. Коли молишся у цих стінах, думка мимоволі звертається до минулого. Воно ніколи не було легким для нашого народу та для нашої країни. І в далекому вже XV столітті, коли великий князь Іван III, зробивши дуже багато для об’єднання всіх земель навколо Москви, вирішив, що стольним градом великої держави має стати Москва, він почав втілювати свою думку насамперед із будівництва кафедрального собору всієї Русі — Успенського. кафедрального собору. Можна уявити, якими важкими були ті часи. Нашестя іноплемінних, міжусобиця, сум’яття думок, втрата національної самосвідомості — все це торкнулося життя нашого народу. Але з Божої милості саме в XV столітті, за великого государя Івана III, закінчилися міжусобні брані. Виникла нова столиця єдиної Російської держави — місто Москва, і виникла ця столиця на цьому місці саме тому, що був тут побудований Успенський собор всієї Русі. І сьогодні, коли ми як народ стикаємося з багатьма проблемами, пов’язаними з ускладненням обстановки навколо нашої країни, ми, безсумнівно, повинні просити Господа про збереження миру, про зміцнення нашої Вітчизни, про єдність всієї Русі. Особливо така молитва має звучати у цих історичних стінах. Ми у храмі, який є загальнонаціональною святинею та, одночасно, храмом-пам’ятником, створеним на знак об’єднання всіх руських земель. Правда, ще залишався Новгород, але там склалася особлива ситуація, пов’язана з прикордонним характером цього міста, а Русь була об’єднана.

Ось і сьогодні наш народ особливо потребує внутрішньої єдності. Непросто все складається навколо нашої Вітчизни, ви обізнані про це не гірше за мене. І тому народ наш сьогодні має особливо згуртуватися навколо історичного центру всієї Русі — навколо міста Москви, розуміючи, що лише в єдності наша сила. І поки будемо єдині й сильні, поки зберігатимемо віру в серцях, поки надихатимемося великим прикладом наших попередників, до того часу і буде Росія непереможна. Перемога — це завжди не лише фізична перемога, не лише перемога зброї, з якою воїн зустрічає ворога, але це завжди перемога духу. І сьогодні дуже багато хто хотів би, щоб цей дух зник. А для того, щоб було так, потрібно посіяти смуту, створити нових ідолів, привернути увагу до нових псевдоцінностей. Але ми повинні зберегти наше, якщо хочете, особливе покликання — берегти православну віру, берегти єдність нашого народу, не піддаватися ні на які спокуси й обіцянки.

Наші благочестиві предки-герої, у тому числі ті, хто будував цей собор, все добре знали і розуміли, а тому й собори будували як фортеці, усвідомлюючи, що в якийсь момент, можливо, доведеться за їхніми стінами вести оборону, що і бувало неодноразово в історії нашої Батьківщини. Достатньо героїчну оборону Смоленська, коли ворог пройшов через фортечні стіни, і залишився лише один собор як остання фортеця та притулок захисникам міста. І вони не побажали здати собор — храм був висаджений у повітря і поховав під склепіннями своїми захисників, які залишилися непереможеними. Нехай усі ці чудові героїчні приклади і сьогодні надихають нас на захист Батьківщини, на захист нашої справжньої незалежності від могутніх владних центрів, що існують сьогодні на землі. Нехай Господь береже нас у справжній свободі.

Все це безпосередньо пов’язане зі збереженням віри православної у серцях і умах нашого народу, а тому моє слово звернене сьогодні не лише до тих, хто стоїть у цьому храмі, і навіть не лише до дітей нашої Церкви. Моє сьогоднішнє слово звернене до всього нашого народу, особливо до тих, хто за традицією, за вірою предків належить до Православної Церкви: настав час повертатися до свого духовного дому, щоб мати силу, яка здатна сприяти нам, у тому числі в боротьбі за нашу справжню незалежність та за нашу свободу. Нехай Господь оберігає нашу землю, нехай Господь оберігає наш народ, нехай Господь благословить шлях тим нашим братам і сестрам, які охрещені, але ще реально не ввійшли в огорожу Церкви. Нехай Господь зберігає наші війська, владу нашу і всіх тих, від кого сьогодні особливо залежить захист нашої Вітчизни.

У цьому історичному соборі всієї Русі ми, зміцнювані чудовим прикладом наших предків, сьогодні підносимо особливу молитву за православну віру, про збереження єдності нашої Церкви, про збереження єдності нашого народу, про свободу і незалежність нашої Батьківщини. І нехай допоможе нам Господь таким чином жити, влаштовувати свої стосунки один із одним, щоб нічим не затьмарювати Господа, але щоб наше життя сприяло нашим молитвам, щоб вони були почуті і щоб милість Отця Небесного простяглася над нашою землею, над нашою Батьківщиною, як вона простягалася протягом тисячолітньої історії, особливо у найнебезпечніші, критичні моменти цієї історії. Хай береже Господь землю нашу, народ наш, Церкву нашу, владу і воїнство на многії і добрії літа!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі