17 квітня 2022 року, в Неділю 6-у, день свята Входу Господнього до Єрусалима, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя м. Москви. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Свято Входу Господнього до Єрусалима допомагає нам зрозуміти щось дуже важливе, що приніс у світ Господь і Спаситель. Своїм входженням у Святий град Спаситель відповів людям на неправильні очікування того, що Він приносить у світ. Адже напередодні Господь воскресив Лазаря, і можна уявити, яке враження це диво справило на людей. Ніхто не сумнівався, що диво справді сталося, та й звістка про нього рознеслася миттєво. Людина — саме таким сприймався Спаситель оточуючими — воскресила іншу людину! Саме тому Спасителя зустрічали настільки урочисто — вистелили пальмові гілки, кидали одяг, щоб Він пройшов по ньому, кричали «Осанна Сину Давидовому!» Зустрічаючі вірили, що тепер настане звільнення Ізраїлю від іноземного ярма, здійсняться пророцтва, країна розквітне. Чудо воскресіння Лазаря настільки вразило свідомість людей, що вони ні з ким іншим на той момент не пов’язували свого спасіння.

А Господь входить скромно, на віслюку — звичайно, передбачаючи як Син Божий, що Його чекає, але й самою Своєю смиренністю і лагідністю показуючи відносну цінність людської слави. Він справді виявив смиренність. Що ж таке смиренність? Напевно, смиренна людина у свідомості інших найчастіше сприймається як слабка: не відмахується, коли на неї замахнулися, не відповідає хльосткою фразою, коли її образили, напрочуд швидко забуває всі образи — загалом, якось дивно поводиться. І, можливо, небагатьом дано побачити в лагідній людині явище особливої ​​сили, яка, безсумнівно, повідомляється благодаттю Божою. Адже Сам Господь був смиренним, і не тому, що так треба було, але Своєю природою Спаситель не міг бути іншим. І це виявлялося у всьому, у тому числі тоді, коли за людськими законами слід очікувати явища Його сили — сили Того, Хто воскресив мертвого.

Євангельська розповідь, яку ми сьогодні чули, — саме про смиренність. Цілком очевидно, що всемогутній Господь Ісус Христос, Син Божий, що воскресив Лазаря, мав Божественну силу, але, незважаючи на Свою силу, Він виявив лагідність — не лицемірну, але випливаючу з самої Своєї істоти. А це свідчить про те, що смиренність є найважливішою властивістю Божою, про яку здатна помислити людина.

Якщо ж Бог смиренний, чи можемо ми, люди, не бути смиренними? Відповідь цілком очевидна: ми повинні бути смиренними, але ми ніколи не повинні змішувати смиренність із гріховною людською слабкістю. Як смиренний Спаситель, будучи підданий після входження до Єрусалима страшним тортурам і катуванням, виявив мужність і величезну силу духу, так і кожен, хто здобуде смиренність — справжню смиренність — набуде одночасно й сили духу. І давайте запам’ятаємо, що смиренність у Христі — не юродство, не відхилення від психічної норми, подібно до явищ, що іменуються в народному середовищі несамовитістю і не мають нічого спільного зі смиренням. Справжня смиренність, що випливає із внутрішнього стану людини, є силою.

Спаситель світу смиренно вступає до Єрусалима сидячи на віслюку. Він смиренно йде на страждання, знаючи ціну людської слави, але не ображаючи при цьому людей. Він не бичує їхніми словами, не каже: «Лицеміри, що ви постилаєте свій одяг, що зрізаєте гілки пальмових дерев і кидаєте Мені під ноги, адже Я знаю, що станеться!» Ні, Господь приймає це поклоніння, але, звичайно, Він знає, що за цим буде, і розуміє ціну людської слави.

Сьогоднішня євангельська подія несе в собі безліч сенсів, і один з них полягає в тому, що кожен християнин, віддаючи належне оточуючим, з повагою до них ставлячись, поважаючи старших, поважаючи людей мудріших, поважаючи владу, повинен пам’ятати, що у всіх цих добрих відносинах і знаках поваги є свої межі. Ніколи не треба поводитися таким чином, щоб людські похвали порушували тверезість нашого розуму і затуляли наш погляд духовний. А з іншого боку, ми ніколи не повинні ображати людей, які кажуть нам добрі слова, навіть у тих випадках, коли ми не впевнені у їхній щирості. Згадайте про Спасителя. Якщо людина робить вам добре — дайте відповідь добром. Це не означає, що ви повинні роззброїти себе, втратити будь-яку пильність, особливо якщо є підстави думати, що добрий жест з боку іншої людини не зовсім щирий. Але ніколи не треба відповідати гріховно на зло чи нещирість. І давайте щоразу, коли Господь випробовує нас, згадувати, як Він зайшов до Єрусалима і як Він прийняв хвалу людей, знаючи, у що виллється ця хвала і що станеться через кілька днів, коли Його піддадуть катуванням, тортурам і смерті хресній.

Сьогоднішній день навчає нас лагідності та смиренності за образом Спасителя. І, намагаючись виховати в собі ці чудові почуття, будемо пам’ятати, що покірність — це не слабкість, а сила, здатна перетворити на краще людські стосунки, але, головне, здатна зберегти наш внутрішній світ, не дозволяючи злим помислам затьмарити наш духовний стан. Ми повинні жити, намагаючись уподібнитися до всього того, чого вчить нас Господь Спаситель — і словами, і прикладом Свого земного життя.

Прославляючи Господа і Спасителя, що увійшов до Єрусалима, ми одночасно простягаємося думкою в майбутні святі дні Страсного тижня, і я хотів би всім нам побажати спасительно їх пройти. Насамперед через сповідання своїх гріхів, через молитву, через піст допомогти самим собі позбутися гріхів і слабкостей, які обтяжують наше людське буття. І нехай допоможе нам Господь з добрими думками і з добрими намірами увійти в поприще святої Страсної седмиці. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі