Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил привітав митрополита Волоколамського Іларіона і співробітників Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату з 75-річчям заснування цього синодального установи.

Ваші Високопреосвященства!

Шановні співробітники Відділу!

Дорогі брати і сестри!

Христос Воскресе!

Сердечно вітаю всіх вас цими радостотворними словами і вітаю митрополита Волоколамського Іларіона і співробітників Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату із знаменною датою – 75-річчям від дня заснування цього найстарішої Синодальної установи Російської Православної Церкви.

У далекому 1946 році, коли на короткий час змінилася державна політика безбожної влади щодо релігійних організацій, у Церкві з’явилася можливість створити таку адміністративну структуру, через яку могла б здійснюватися її зв’язок із зовнішнім світом. Ніхто й уявити тоді не міг, яку роль буде грати Відділ у житті Церкви в подальшому.

За прожиті три чверті століття наше суспільство і держава стрімко і багаторазово змінювалися. І весь цей час Відділ захищав церковні рубежі, відігравав найважливішу роль у вибудовуванні взаємин нашої Церкви з владою і громадськістю країн її канонічної відповідальності, з керівництвом інших держав, з співвітчизниками за кордоном, з Помісними Православними Церквами і з інославним світом, а також з представниками інших релігій. Розвивалися форми діяльності Відділу, збільшувався склад його трудівників, мета ж не змінювалася. Відділ ніс і несе своє служіння заради творення Тіла Христового (Еф. 4:12). І це не просто метафора. Збереження і зміцнення єдності Святої Соборної і Апостольської Церкви, відстоювання її канонічних підвалин і чистоти православного віровчення завжди були і залишаються пріоритетними завданнями Відділу.

Без малого двадцять років я пропрацював в ВЗЦЗ на посаді його голови, а моя участь у зовнішньому діяльності Руської Церкви почалося понад півстоліття тому, з 1968 року. Можу з упевненістю сказати, що Відділ зовнішніх церковних зв’язків має стратегічне значення для всієї Руської Церкви. Його провідну роль у новітній історії нашої Церкви, в її відродженні важко переоцінити.

Свідоцтво світу про євангельську правду і збереження апостольської віри ніколи не було легким. Християни повинні уникати двох крайнощів. З одного боку, не погоджуватися з духом світу цього, щоб, зрештою, не підкоритися йому. З іншого – вони не повинні відгороджуватися від світу, яким Церква покликана нести Євангелію. Для християнства згубні як самоізоляція, так і шлях угодовства.

Ще в Старому Завіті при описі посад служителів Єрусалимського храму, що складаються з нащадків коліна Левія, вказується, що деякі з голів Левитів були визначені на служіння зовнішньою службою для Божого (Неєм. 11:16; 1 Пар. 26:29). Для новозавітної Церкви спілкування з зовнішнім світом – це особлива, невід’ємна частина місії.

Свідоцтво про Православ’я передбачає всебічне охоплення людського життя як в її особистому, так і в суспільному вимірі, щоб шукали Господа інші та всі народи (Діян. 15:17). І сьогодні це свідчення полягає не тільки в тому, щоб доносити до влади різних країн церковну оцінку сучасних тенденцій світового розвитку, або ж закликати дбайливо ставитися до самобутніх духовних основ життя окремих народів, що визначає їх вигляд і самосвідомість, або ж піднімати голос проти поширення гріха, відстоюючи існування в світі абсолютних моральних цінностей, але ще і в необхідності служити на благо людей у ​​всьому світі і їх збудування (Рим. 15: 2).

Об’єднуючи свої зусилля в різних областях цього свідоцтва з іншими християнськими конфесіями та нехристиянськими релігіями, пам’ятаючи про слова Спасителя «хто не проти вас, той за вас» (Мк. 9:10), наша Церква одночасно прагне явити духовну силу апостольської віри і Святого Передання , спадкоємний зв’язок з якими зберігає святе Православ’я. Ця робота особливо актуальна зараз, коли християни всього світу покликані спільно відповідати на непрості виклики сучасності. І, що найголовніше, – зміст цього свідоцтва нашої Церкви ніколи не змінюється. Змінюється тільки час, і тому апостол особливо вказує нам, що з Поводьтеся мудро, використовуючи час (Кол. 4: 5). Необхідна розсудливість виражається в умінні християнина узгоджувати власні дії з актуальними обставинами. Відрадно, що цього головного правила завжди прагнуть слідувати співробітники Відділу, здійснюючи свою місію і допомагаючи мільйонам людей пізнати істину Православ’я.

З вдячністю згадую колишніх керівників ВЗЦЗ. Особливо хотів би виділити перше з них, які невпинними жертовними трудами заклали основу нинішньої багатосторонній, масштабної діяльності Відділу. Це організатор і перший голова ВЗЦЗ митрополит Крутицький і Коломенський Микола (Ярушевич) і його наступник на цій посаді митрополит Ленінградський і Новгородський Никодим (Ротов). Ці ієрархи створили той Відділ, на який згодом лягла непроста ноша вибудовування церковно-державних, церковно-суспільних відносин. Не можна не згадати продовжувачів їхніх праць – митрополита Ювеналія (Пояркова) і недавно покійного митрополита Філарета (Вахромєєва), які внесли вагомий вклад у зміцнення християнської солідарності, соціальної справедливості, добросусідських відносин між народами.

Особливе випробування випало на долю нашої Церкви в момент розпаду Радянського Союзу, руйнування усталених суспільних зв’язків, що породили розколи і розділення. Саме на це найтяжчу годину політичного і державного перелому припав період мого керівництва Відділом. Згадуючи ті роки, ще раз переконуюся, що ми змогли пережити їх, зберігши цілісність нашої Церкви з ласки Божої, завдяки молитовному заступництву за нашу землю сонму новомучеників і сповідників Церкви Руської, вірі людей і їх відповідальності за долі прийдешніх поколінь.

Однак і сьогодні час не тільки церковного відродження, а й нових викликів. Серед них найбільш злободенними і актуальними є розкол всесвітнього Православ’я, вчинений Константинопольським Патріархом, і породжена цим необхідність додаткових зусиль для відстоювання цілісності нашої Церкви. Втручання політиків у церковні справи, яке ми бачили на Україні, спроба зруйнувати єдність Руської Церкви на догоду геополітичним задумам і миттєвим вигодам є злочином перед народом, перед майбутніми поколіннями. Адже це єдність – історичний факт, найважливіша і невід’ємна складова духовної і культурної спільності наших братніх народів – росіян, українців, білорусів, молдаван, латишів, естонців і багатьох інших.

Вкрай затребуваною є сьогодні діяльність по захисту переслідуваних християн у всьому світі, в першу чергу на Близькому Сході і в Африці. Упевнений, що Російська Церква у співпраці з іншими християнськими конфесіями та релігійними громадами і далі буде піднімати свій голос на захист переслідуваних християн як в діалозі з політичними, релігійними та громадськими лідерами, так і на майданчиках всіляких міжнародних державних і громадських організацій, нагадуючи світові про реальне положення наших стражденних братів і сестер.

Серед завдань, що стоять сьогодні перед нашою Церквою в сфері зовнішніх зв’язків, не можу не згадати наступні:

відстоювання євангельських цінностей в світовому цивілізаційному просторі;

зусилля з подолання розділень, що виникли в сім’ї Православних Церков;

подальший успішний розвиток відносин з християнськими громадами у всьому світі, з чого колись починалася історія Відділу і що сьогодні становить важливу і динамічну частину його роботи;

активну участь в діяльності міжхристиянських організацій, необхідне для донесення нашої позиції до широкої світової громадськості;

координацію спільних з державними структурами праць, спрямованих на підтримку співвітчизників, які проживають за кордоном;

консолідацію спільних з іншими релігійними спільнотами зусиль щодо захисту морального виміру суспільного життя;

участь в діалогах з лінії громадянських суспільств, що стало одним з наймолодших напрямків зовнішнього служіння Руської Православної Церкви.

Необхідність вирішення різноманітних завдань в міжнародній сфері спонукає Відділ залишатися багатофункціональною і ефективної церковною структурою і в той же час прискорювати темп своєї роботи, удосконалювати її якість, шукати нові форми і методи свідоцтва, щоб йти шляхом новим і живим (Євр. 10:19), щоб швидко і адекватно реагувати на виклики часу, шукати нестандартні підходи, визначити чіткі пріоритети, відкривати інші перспективи, знаходити нові можливості. Кожна епоха вимагає особливої ​​віддачі. І дай Бог, щоб нинішнє покоління співробітників справлялося з сучасними викликами з не меншим успіхом, ніж покоління попередні.

Відділ зовнішніх церковних зв’язків, люди, які в ньому працюють, завжди близькі моєму серцю, а порядок денний цієї установи займає важливе місце в моїй власній порядку денному. Із задоволенням свідчу, що якість роботи Відділу постійно поліпшується. Високо ціную допомогу, яку отримую з боку ВЗЦЗ в здійсненні Патріаршого служіння. Вдячний всім, хто трудився і нині трудиться в сфері зовнішньої церковної діяльності – ієрархам, пастирям, богословам, церковним працівникам. Праця ваша не марна перед Господом (1 Кор. 15:58), і ваш внесок у творення нашої Церкви, на захист її рубежів важко переоцінити.

На завершення свого справжнього звернення хотів би висловити переконання в тому, що Відділ зовнішніх церковних зв’язків буде і надалі приносити Господу рясні плоди.

Бажаю вам, дорогий Владико митрополит, і всім трудівникам Відділу допомоги Божої в несенні нелегкого послуху. Залишайтеся і надалі вірними творцями церковного життя, старанними воїнами Христовими, пам’ятаючи, що наше слово і проповідь не в словах переконливих людської мудрості, але в доказі духа та сили (1 Кор. 2: 4).

Закликаю на вас і ваші труди благословення Воскреслого Господа.

+ КИРИЛ, ПАТРІАРХ МОСКОВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСІ

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua