Дата народження:13 січня 1892 р.
Дата смерті: 13 грудня 1961 р.
Дата хіротонії: 25 березня 1922 р.
Дата постригу: 5 листопада 1914 р.
Країна: Росія
Біографія:
Митрополит Миколай (в миру Борис Дорофійович Ярушевич) народився 31 грудня 1891 року (за новим стилем 13 січня 1892 року) в місті Ковні, в сім’ї настоятеля Олександро-Невського собору протоієрея Дорофея Ярушевича.
Закінчив петербурзьку гімназію із золотою медаллю. Пройшов перший курс фізико-математичного факультету в Санкт-Петербурзькому університеті і вступив у Санкт-Петербурзьку духовну академію, яку закінчив у 1914 році зі ступенем кандидата богослов’я.
23 жовтня того ж року пострижений у чернецтво; 24 жовтня рукопокладений у ієродиякона, 25 жовтня – у ієромонаха. Незабаром після свого рукопокладення у священний сан він виїхав на фронт – спочатку супроводжуючим санітарний поїзд, потім священиком лейб-гвардії Фінляндського полку.
З 1915 року викладав Літургіку, Гомілетику, Практичний посібник для пастирів, Церковну археологію і німецьку мову в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії.
У 1917 році удостоєний ступеня магістра богослов’я за дисертацію «Церковний суд в Росії до видання Соборного уложення Олексія Михайловича 1649 року» (ця праця була його кандидатським твором).
У 1918 році – настоятель Петергофського собору.
Навесні 1919 року був зведений у сан архімандрита. У тому ж році став намісником Свято-Троїцької Олександро-Невської лаври.
25 березня 1922 року хіротонізований у єпископа Петергофського, вікарія Петроградської єпархії.
З 17 вересня 1927 року по лютий 1928 року тимчасово керував Ленінградською єпархією.
У 1935 році зведений у сан архієпископа і призначений архієпископом Петергофським з наданням прав єпархіального архієрея.
З 1936 по 1940 рік, залишаючись архієпископом Петергофським, за дорученням митрополита Алексія керував Новгородською і Псковською єпархіями.
У 1940 році – архієпископ Волинський і Луцький, екзарх України та Білорусії.
9 березня 1941 року зведений у сан митрополита.
З 15 липня 1941 року – митрополит Київський і Галицький, екзарх України.
З лютого 1942 року по вересень 1943 року – заступник Патріаршого місцеблюстителя митрополита Сергія (Страгородського) з управління Московською єпархією і керуючий справами Московської Патріархії на час евакуації митрополита Сергія в Ульяновськ. Після його повернення в Москву продовжував залишатися керуючим Московською єпархією, одночасно займаючись і церковними справами України. За патріотичну діяльність в столиці нагороджений медаллю «За оборону Москви».
2 листопада 1942 року указом Президії Верховної Ради СРСР призначений членом Надзвичайної Державної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників та його спільників.
З 1943 року – член редакційної комісії «Журналу Московської Патріархії». У 1946-1960 роках очолював Видавничий відділ при Священному Синоді, був головним редактором «Журналу Московської Патріархії».
З 8 вересня 1943 року – постійний член Священного Синоду.
28 січня 1944 року призначений митрополитом Крутицьким, керуючим Московською єпархією.
У квітні 1946 року був призначений головою новоствореного при Священному Синоді Відділу зовнішніх церковних зносин.
25 березня 1947 року в ознаменування 25-річного служіння в єпископському сані митрополиту Миколаю присвоєно титул Крутицького і Коломенського.
11 квітня 1949 року удостоєний наукового ступеня доктора богослов’я за сукупність богословських праць.
4 лютого 1950 року Богословським Євангелічним факультетом імені Яна Гуса в Празі йому присвоєно ступінь доктора богослов’я honoris causa.
У 1952 році обраний доктором богословських наук Софійської духовної академії.
12 травня 1952 року нагороджений панагією з прикрасами за труди з організації та проведення конференції всіх Церков і релігійних об’єднань в СРСР.
19 червня 1952 року обраний почесним членом Ленінградської духовної академії.
31 жовтня 1953 року став почесним доктором богословських наук Угорської Реформатської Церкви.
У 1954 році обраний доктором богослов’я Румунської Православної Церкви.
6 серпня 1955 року нагороджений орденом Трудового Червоного прапора.
Святішим Патріархом Алексієм I на нього було покладено багато відповідальних церковних доручень. Крім того, як представник Руської Православної Церкви, він перебував членом Радянського комітету захисту миру, членом Палестинського суспільства при Академії наук СРСР і членом Слов’янського комітету СРСР. Автор багатьох богословських праць і видатний проповідник.
21 червня 1960 року звільнений з посади голови Відділу зовнішніх церковних зносин.
19 вересня 1960 року звільнений з посади митрополита Крутицького і Коломенського, згідно з проханням.
Митрополит Миколай (Ярушевич) спочив у Бозі 13 грудня 1961 року. Похований у Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі.