Дата народження: 26 січня 1927 р.
Дата смерті: 8 червня 2016 р
Дата хіротонії: 17 червня 1965 р.
Дата постригу:1 963 р.
Країна: Росія
Біографія:
Народився 26 січня 1927 р. в с. Ново-Черкасово Шатурського р-ну Московської обл. в родині селянина.
Восени 1946 р. вступив до духовної семінарії в Загорську, а у 1950 р. закінчив її по першому розряду.
18 липня 1950 р. архієпископом Можайським Макарієм висвячений на диякона, а 21 липня – у священика до Преображенської церкви с. Бєсово Московської обл. У грудні того ж року переведений в П’ятницьку церкву с. Туголіс. У лютому 1955 р. призначений настоятелем Воскресенської церкви с. Молоді.
У січні 1961 р. переведений на посаду благочинного церков Оріхово-Зуєвського округу Московської єпархії і призначений настоятелем Богородице-Різдвяної церкви м. Оріхово-Зуєво.
У 1962 р. поступив в Московську духовну академію.
В 1963 р. вступив до числа братії Троїце-Сергієвої лаври. У тому ж році митрополитом Ленінградським і Ладозьким Никодимом (Ротовим) пострижений у чернецтво і спрямований на Троїцьке Патріарше подвір’я в с. Передєлкіно.
Після 3-го курсу рішенням Священного Синоду визначено бути єпископом Вологодським і Великоустюжським. Однак занять в академії не залишив і, підготувавшись за літо по 8-ми предметах, що залишилися на 4-му курсі, здав їх екстерном за два дні. Взявся за написання кандидатської роботи на тему «II Ватиканський Собор. Історико-критичний огляд» і, захистивши її через 2 роки, отримав ступінь кандидата богослов’я.
15 червня 1965 р. возведений у сан архімандрита.
17 червня 1965 р. в Успенському соборі Троїце-Сергієвої лаври хіротонісований на єпископа Вологодського. Богослужіння здійснювали митрополит Ленінградський і Ладозький Никодим, архієпископ Тульський і Бєлєвський Олексій, єпископи Дмитровський Філарет і Волоколамський Пітирим.
7 жовтня 1967 р. призначений єпископом Віденським і Австрійським. Будучи на Віденській кафедрі 24 червня 1968 р. призначений членом делегації від Руської Православної Церкви на IV Асамблеї Всесвітньої ради церков. 8-11 травня 1969 р. брав участь в урочистостях з нагоди 1100-річчя з дня блаженної кончини святого Кирила, що проходили в Болгарії.
25 червня 1970 р. призначений єпископом Пензенським і Саранським.
Рішенням Священного Синоду від 3 березня 1976 р. обраний до складу Синодальної комісії з питань християнської єдності.
9 вересня 1976 р. возведений у сан архієпископа.
4-18 квітня 1977 р. очолив групу прочан Руської Церкви при поїздці на Святу Гору Афон. 4-10 травня 1978 р. відвідав Чехословаччину, а 15-22 травня на чолі делегації Руської Православної Церкви Японію. Ухвалою Священного Синоду спрямований спостерігачем на Ламбетську конференцію з 22 липня по 13 серпня 1978 р.
10 жовтня 1978 р. призначений архієпископом Берлінським і Середньоєвропейським, Патріаршим екзархом Середньої Європи. З 18 по 25 жовтня 1979 р. очолив делегацію Руської Церкви на VIII конференції Генеральної асамблеї Конференції європейських церков на о. Крит.
З 27 квітня 1979 р. по 11 жовтня 1981 р. тимчасово керував Дюсельдорфською єпархією. 6-9 лютого 1983 р. присутній у Відні на конференції «Як усунути загрозу війни в Європі». 17-19 червня 1984 р. в м. Кілі, ФРН, брав участь в науковому конгресі, проведеному Євангелічною церквою в Німеччині і Євангелічно-лютеранською церквою Північної Ельби.
26 грудня 1984 р. призначений архієпископом Свердловським і Курганським. Тоді ж став тимчасово керуючим Челябінської єпархії, залишаючись ним до 10-11 квітня 1989 р.
З 25 вересня 1991 р., у зв’язку з поверненням історичної назви кафедрального міста, став титулуватися Єкатеринбургським і Курганським, а з 23 вересня 1993 р., з утворенням Курганської єпархії – Єкатеринбургським і Верхотурським.
В рік святкування 1000-річчя Хрещення Русі владика звернувся до державної влади з проханням про повернення мощей праведного Симеона Верхотурського, вилучених з Верхотурського монастиря в 1920 р., і святиня була передана віруючим. Допомагав комісії з реабілітації від Московської Патріархії, що збирає документи для створення архіву безвинно загиблих діячів Православної Церкви.
Рішенням Священного Синоду від 26 лютого 1994 р. переведений на знову утворену Брянську і Сєвську кафедру.
Священний Синод на засіданні 12-13 березня 2002 р. задовольнив прохання архієпископа Мелхиседека про звільнення на спокій, згідно зі Статутом Церкви і у зв’язку з досягненням 75-річчя, висловивши йому подяку за понесені труди.
Помер 8 червня 2016 р. Відспівування 10 червня в Троїцькому соборі м. Подольська Московської обл. очолив митрополит Крутицький і Коломенський Ювеналій. Похований владика Мелхиседек біля вівтаря Воскресенського храму с. Молоді Чеховського р-ну Московської обл.
Освіта:
Московська духовна семінарія.
Московська духовна академія (кандидат богослов’я).
Наукові праці, публікації:
II Ватиканський Собор. Історико-критичний огляд (кандидатська дисертація).
Мова при нареченні на єпископа Вологодського. ЖМП, 1965, № 8, 7.
Святкування 25-річчя інтронізації Свят. Патріарха Олексія у Віденській єпархії. ЖМП, 1970, № 5, 28-29.
Візит Предстоятеля Малабарської Церкви Індії. ЖМП, 1977, № 2, 62.
Історичний візит Свят. Патріарха Пімена в Індію. ЖМП, 1977, № 6, 51-59.
Відвідування Рад. Союзу Архієпископом Кентерберійським доктором Фредеріком Дональдом Когганом. ЖМП, 1978, № 2, 66-72.
Преподобний Герасим, перший Вологодський чудотворець: До 800-річчю з дня кончини. ЖМП, 1978, № 3, 66-68.
Нагороди:
Церковні:
1986 р. – орден св. рівноап. кн. Володимира II ст.;
1990 р. – орден св. блгв. кн. Данила Московського II ст.
Світські:
1991 р. – золота медаль «За зміцнення миру».