Дата народження: 11 листопада 1937 р.

Дата хіротонії: 6 грудня 1968 р.

Дата постригу: 19 грудня 1965 р.

Тезоіменитство: 11 липня

Країна: Росія

Біографія:

Народився 11 листопада 1937 р. в Ташкенті, в сім’ї службовця.

У 1955 році закінчив середню школу і вступив до 1-й клас Саратовської духовної семінарії.

У 1956 році перейшов в 2-й клас Ленінградської духовної семінарії.

У 1958-1960 рр.. служив у лавах Радянської Армії.

У 1960-1961 рр.. працював діловодом Ташкентського єпархіального управління.

У 1962 році закінчив Ленінградську духовну семінарію.

19 грудня 1965 р. в академічному Іоанно-Богословському храмі митрополитом Никодимом (Ротовим) пострижений у чернецтво. 26 грудня того ж року єпископом Зарайським Ювеналієм висвячений у сан ієродиякона.

26 травня 1966 р.  митрополитом Ленінградським Никодимом висвячений у сан ієромонаха.

У тому ж році закінчив Ленінградську духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я. Залишений при академії професорським стипендіатом і викладачем літургіки в семінарії і догматичного богослов’я – в академії.

17 січня 1967 р. призначений старшим помічником інспектора Ленінградської духовної академії, а 11 серпня – інспектором академії та семінарії.

12 вересня того ж року возведений у сан архімандрита.

У 1967/68 навчальному році викладав канонічне право в академії.

У лютому-березні 1968 року був членом делегації Московського Патріархату, що відвідала парафії Західноєвропейського Екзархату в Швейцарії, Франції, Бельгії, Голландії.

У березні-квітні того ж року у складі делегації Російської Православної Церкви був присутній на 3-му Всехристиянському Мирному Конгресі в Празі, а в липні брав участь у роботі IV Асамблеї Всесвітньої Ради Церков в Упсалі (Швеція).

З 29 серпня 1968 р. тимчасово виконував обов’язки ректора Ленінградської духовної академії.

28 листопада того ж року затверджений на посаді ректора Ленінградської духовної академії.

6 грудня 1968 р.  в академічному Іоанно-Богословському храмі у Ленінграді хіротонізований у єпископа Тихвинського, вікарія Ленінградської єпархії. Хіротонію здійснювали: митр. Ленінградський і Новгородський Никодим, архієп. Іванівський і Кінешемский Феодосій та єпископи Архангельський і Холмогорський Никон, Дмитровський Філарет, Зарайський Ювеналій, Подільський Гермоген.

З 20 березня 1969 р. – член Комісії Св. Синоду з питань християнської єдності; 24 червня включено до складу делегації Московського Патріархату на Конференцію представників усіх релігій в СРСР за співробітництво і мир між народами. У тому ж році (у грудні) брав участь у роботі Комісії з вивчення питання про причислення до лику святих пріснопам’ятного архієпископа Японського Миколая.

25 червня 1970 р. призначений єпископом Віденським і Австрійським.

16-18 вересня 1972 р.  брав участь в урочистостях освячення в м. Дебрецені (Угорщина) оновленої будівлі Реформатської Колегії.

3 вересня 1974 р. призначений єпископом Віленським і Литовським.

У 1976 р. (3 березня) обраний до складу Комісії Св. Синоду з питань християнської єдності та між церковних зносин; у серпні на чолі паломницької групи РПЦ відвідав Св. Гору Афон; 13-21 вересня з делегацією Московського Патріархату брав участь у співбесідах між богословами Московського Патріархату і Союзу Євангельських Церков НДР; в жовтні очолював делегацію РПЦ на урочистостях в Болгарії з нагоди 1100-річчя з дня народження прп. Іоанна Рильського.

10 квітня 1978 р.  призначений єпископом Тульським і Білівським.

З 6 по 20 жовтня 1978 р. з делегацією  Російської Православної Церкви брав участь у співбесідах з представниками Римо-Католицької Церкви.

У листопаді 1979 року здійснив поїздку на зустріч представників християнських Церков з соціалістичних країн Європи і США («Карлові Вари-IV»).

9 вересня 1983 р. возведений у сан архієпископа.

У червні 1984 року з паломницькою групою Російської Православної Церкви відвідав Св. Град Єрусалим.

Постановою Св. Синоду від 29 липня 1986 р.  призначений  архієпископом Берлінським і Середньоєвропейським, Патріаршим Екзархом Середньої Європи.

Ухвалою Арх. Собору від 30-31 січня 1990 року Екзархат скасований. Титул архієпископа – Берлінський і Лейпцігський.

З 31 січня 1991 р. – архієпископ Волгоградський і Камишинський.

Указом від 25 лютого 2000 р. Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II зведений у сан митрополита.

Рішенням Священного Синоду від 15 березня 2012 р. (журнал № 4) призначений головою новоствореної Волгоградської митрополії і тимчасовим керуючим Калачевською єпархією.

З березня 2013 р. по листопад 2013 р. – тимчасовий керуючий Калачевській єпархією.

Рішенням Священного Синоду від 28 грудня 2018 року (журнал № 109) почислений на спокій з висловленням подяки «за багаторічну і плідну управління Волгоградської єпархією, завдяки якому було відкрито десятки парафій, побудовано нові храми, збільшився штат духовенства, організована чернече життя, на належному рівні відбувається взаємодія єпархії з регіональною владою та громадськими об’єднаннями, а також за несення обов’язків голови Волгоградської митрополії ». Місцем перебування визначено м. Волгоград.

Освіта:

1962 р. – Ленінградська духовна семінарія.

1966 р. – Ленінградська духовна академія (кандидат богослов’я).

Наукові праці, публікації:

Богослужіння Святої Пасхи в його історичному розвитку (кандидатська дисертація);

Слово при нареченні у єпископа Тихвинського (5 грудня 1968 р.) – ЖМП. 1969, № 2, С. 7.

«Мета посту – перетворення людини». (Виголошено німецькою мовою 14 березня 1971 р.  у 2-й тиждень Великого Посту на екуменічному богослужінні у Відні. Транслювалося по австрійському радіо) – ЖМП. 1972, № 2, С.31-32.

«Сесія Міжправославної Комісії по діалогу з старокатоликами» – ЖМП. 1972, № 5, С. 54-56.

«Пастирський з’їзд у Відні» – ЖМП. 1972, № 8, С. 61-62.

«Відлюдництво на службі людству» – ЖМП. 1974, № 6, С. 38-39.

«Братський візит делегації Єрусалимської Православної Церкви» – ЖМП.1976, № 2,С. 13-15.

4-й екуменічний симпозіум. StdO 1972, 11, 42-44. Das Reich Gottes als gegenwartige und zukunftige Wirklichkeit, StdO 1977, 2,31-46.

 Нагороди:

 Церковні:

 * 1979 р. – медаль прп. Сергія Радонезького I ступеня;

 * 1980 р., 14 вересня – орден прп. Сергія Радонезького II ступеня;

 * 1987 р., 11 листопада – до уваги за церковні заслуги і в зв’язку з 50-річчям від дня народження нагороджений орденом святого князя Володимира II ступеня;

 * 2003 р. – орден свт. Макарія, митрополита Московського, II ступеня;

 * 2005 р. – орден прп. Серафима Саровського II ступеня;

 * 2007 р. – прп. Сергія Радонезького I ступеня;

 * Орден св. блгв. кн. Данила Московського II ступеня.

 * 2012 р. – орден прп. Серафима Саровського I ст.;

* 2016 р. – орден свт. Макарія Московського I ст .;

*2018 р. – орден свт. Алексія Московського II ст .;

*2020 р. – медаль «50 років автономії Японської Православної Церкви. 1970-2020 »;

орден св. блгв. кн. Данила Московського II ст.

 Світські:

 * 1988 р. – державний орден «Дружба народів»;

 * 2001 р. – державний орден Пошани;

 * 2008 р. – орден «За заслуги перед Вітчизною” IV ступеня.