1 лютого 2022 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі благовірного князя Олександра Невського в однойменному скиті поблизу Передєлкіна. Цього дня Руська Православна Церква святкує тринадцяту річницю інтронізації свого Предстоятеля. Після закінчення Літургії Святіший Владика виголосив проповідь.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Сьогодні ми святкуємо пам’ять святителя Марка, архієпископа Ефеського. Людину, яка, можна сказати, на самоті запобігла величезній небезпеці, що виходила від певних політичних сил. Тих сил, що прагнули поширити вплив Заходу на Візантійську імперію, а водночас привнести на Схід усі хвилювання — культурні, політичні, релігійні, — що тоді вирували на Заході.
Час Марка Ефеського — це XV століття, це так звана епоха Відродження, коли на Заході прагнули відродити класичну культуру. Але класична культура була культурою язичницькою, а не християнською, і під Відродженням ховалася ідея знову прищепити християнській Європі цінності античного світу. А що було у центрі цього світу? У центрі була людина, вона ж і бог, адже весь античний пантеон був зібранням богів, створених людською уявою за власним образом. Така знебожена з християнської точки зору культура стала масово поширюватися на Заході.
Усе це збіглося з втратою Візантією тих позицій, які вона мала. Православна Візантія ослабла і у зв’язку із зовнішніми обставинами, і через внутрішні проблеми, і багатьом здавалося, що єдина можливість врятуватися від небезпечного іновірного оточення — це прийняти всі цінності Заходу, возз’єднатися із Заходом релігійно та культурно. Подібні уявлення на той час панували, і на Сході не бачили іншого шляху, як убезпечити себе через возз’єднання із Заходом. І ось в Італії, в містах Феррара і Флоренція, було скликано собор, який передбачався як вселенський, — щоб підписати унію між Сходом та Заходом, між західним та східним християнством. Керуючись прагненням убезпечити себе політично від грізного ворога, що наступав на Візантію, всі представники християнського Сходу підписали тоді унію, крім однієї-єдиної людини — святителя Марка Ефеського. Багато хто, так, мабуть, всі його засуджували, багато хто не розуміли: як же можна відмовитися від об’єднання, яке гарантує набуття нової сили, а отже, порятунок від небезпечного ворога? Але святитель Марк Ефеський передбачав головне: він бачив і знав, що відбувалося на Заході, як відроджується язичницький світогляд, язичницька культура. Не в тому сенсі, що відроджувалося поклоніння ідолам, але в тому сенсі, що язичницький антропоцентризм, тобто вчення про центральність людини, а не Бога, захоплювало свідомість європейців, і в цьому вченні формувалася нова культура. Марк Ефеський зрозумів небезпеку так званого Відродження, і він не підписав Флорентійську унію. Пізніше дуже багато, слідом за ним, усвідомили небезпеку унії і не прийняли її, але спочатку протистав унії лише Марк Ефеський. Одна людина, але на її боці була правда.
Дехто вважає, що святитель Марк виступав проти єдності Церкви. Зовсім не так! Як не прагнути єдності християнства, єдності Церкви? Ми молимося за кожною Літургією за єдність усіх Божих Церков, про возз’єднання всіх. Ця молитва є в центрі церковної свідомості, тому що ми ніколи не змиримося з поділом Церкви, з появою розколів, єресей, всього того, що порушує єдність Церкви. Але Марк Ефеський, розуміючи важливість єдності, одночасно усвідомлював, що пропозиції Ферраро-Флорентійського собору далекі від того, що можна назвати справжнім возз’єднанням розділеного християнства. То була капітуляція, здавання позицій — не лише політичних, від яких практично нічого вже не залишалося, але насамперед відмова від того, у що вірила і що сповідувала Православна Церква.
Ми згадуємо сьогодні ім’я святителя Марка Ефеського, дякуємо Господові не за те, що триває поділ християнства, — зовсім ні! — а через те, що під виглядом возз’єднання християнства не сталося руйнування Церкви Христової. Нехай думки, сподівання, молитви про благополуччя та з’єднання Святих Божих Церков, про з’єднання всіх не покидають нашої релігійної свідомості. Але молитви про возз’єднання ми повинні з’єднувати з турботою про чистоту віри — тієї самої віри, яка передана нам від святих апостолів, яка наповнює Єдину Святу Соборну та Апостольську Церкву і через приєднання до якої ми отримуємо спасіння.
Молитвами святителя Марка Ефеського нехай Господь допоможе всім нам і нині міцно триматися віри православної, захищати її від розколів і поділів, одночасно не перестаючи молитися про з’єднання всіх. А це з’єднання може статися лише силою Божественної благодаті, що, як передбачало багато святих отців, неодмінно відбудеться наприкінці людської історії. Але відновлення єдності відбудеться не за тим рецептом, не за тими процедурами, які помилково пропонувалися Церкві для досягнення єдності за часів святого Марка Ефеського. Його молитвами нехай Господь зберігає віру православну і Церкву нашу від усяких поділів і розколів. Амінь.
13 років тому саме в цей день — день прославлення святителя Марка Ефеського — Господь покликав мене до Патріаршого служіння. І я сприйняв це не як випадковий збіг обставин, але як деяку вказівку згори, що моє служіння має бути сповнене молитвою про возз’єднання Святих Божих Церков, про з’єднання всіх, що цьому мають присвячуватися мої труди. В міру своїх сил я намагаюся робити те, що можна зробити, зберігаючи вірність Православ’ю і водночас не забуваючи про заповідь Христову «нехай будуть всі єдині» (Ів. 17:21). Думаю, саме так і розвивається наше життя в Руській Православній Церкві: ми не замкнуті в самих собі, у нас великі та важливі зовнішні зв’язки, націлені на те, щоб зблизити позиції християн із багатьох питань сучасності і тим самим зробити ближчими християн Сходу і Заходу. Дай Бог, щоб ці зусилля жодною мірою не послаблювали внутрішні сили Православної Церкви, але сприяли зміцненню віри Христової у всьому світі. І віримо, що молитвами святителя Марка Ефеського ця робота продовжуватиметься і приноситиме добрі плоди. Зі святом вітаю вас!
Прес-служба Патріарха Московського та всієї Русі
Патріарх.ua