28 серпня 2020 року, в свято Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя в Москві і очолив хіротонію архімандрита Артемія (Кузьміна) на єпископа Таганрозького, вікарія Ростовської єпархії. Після закінчення Літургії Предстоятель Російської Церкви наплутував єпископа Артемія на служіння.
Преосвященний єпископ Артемій!
Бог безначальний і нескінченний, всякої будівлі найстаріший, великий в силі і недосліджений в розумі (чин, що відбувається на хіротонію пресвітера), закликав тебе нині до архіпастирського служіння — найвищому і найважливішому на землі діянню.
У цей знаменний день за Божественною літургією, досконалої в цьому храмі, за молитвами Церкви через покладання архієрейських рук на тобі спочила благодать Всесвятого Духа, і ти став наступником апостольського служіння.
Нелегкий цей жереб. І якби не допомога згори, то ніхто з нас, земнородних, не зміг би підняти на себе єпископського Хреста. Закликаю тебе завжди мати в серці своєму пам’ять про ці священні хвилини твого життя, про все пережите тобою нині.
Пройшовши школу церковних послухів, отримавши відповідну підготовку, знайшовши досвід пастирського і адміністративного служіння, ти під керівництвом митрополита Ростовського і Новочеркаського Меркурія виконував різні обов’язки у відділі релігійної освіти і катехізації Російської Православної Церкви, а також в Ростовській єпархії, і тому знаєш, наскільки нелегко відбувається справа віри і праця любові (1 Фес. 1:3).
Відтепер тобі належить з ще більшою ретельністю працювати Господеві (Пс. 2:11). Адже твої щоденні турботи на посту вікарного архієрея будуть вельми різноманітні. У здійсненні нових повноважень і при виконанні послухів, у відносинах з духовенством, співробітниками єпархії і мирянами завжди старайся дотримуватися принципу, викладеного святителем Іоанном Златоустом: «у Церкві немає ні зарозумілості начальницьких, ні раболіпства підлеглих… в Церкві має жити, як в одному будинку» (бесіда 18-я на 2-е Послання до Коринтян). Так закарбуються в серці твоєму ці мудрі слова великого вчителя і святителя. І пам’ятай: Церква-Це будинок і це сім’я, а не установа, де один, маючи начальство над іншим, може використовувати цю різницю в положенні, в тому числі і для прояву своїх не найкращих якостей.
Як архієрею, покликаного до відповідального творення, тобі слід всіляко зміцнювати єдність православних людей, зберігати вірність канонам і соборних постанов, у співпраці з главою митрополії Преосвященним владикою Меркурієм розвивати єпархіальне життя, з ретельністю виконувати всякий послух, який на тебе покладається, неослабним піклуванням надихати священнослужителів на спільні труди во славу Божу і на користь Святої Церкви, бути зразком для наших сучасників, за словом апостола, і «у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, і в чистоті» (1 Тим. 4:12).
Регіон, в якому тобі належить здійснювати служіння, багатонаціональний. Тобі добре відомо, що на Донській землі проживають представники різних культур. Ці фактори роблять істотний вплив на формування і розвиток сучасного життя. Тому так важливо сьогодні зміцнювати міжнаціональний мир, вносити посильний внесок у збереження суспільної злагоди.
З глибини століть звучить заклик пророка Ісаї, устами якого і до нас, священнослужителів XXI століття, звертається сам владика неба і землі: «втішайте, втішайте народ Мій» (Іс. 40:1). «Як і чим втішати?»- запитаєш ти. Спираючись на двотисячолітній досвід Церкви, а також і на свій півстолітній досвід священства, відповім тобі так: словом Божим, яке жваве і дієве (Євр. 4: 12), як говорить про це апостол Павло, звершенням богослужінь і таїнств, наіпаче ж — Святої Євхаристії, доброю порадою і небайдужим ставленням до печалей і турбот інших людей. Як тільки відчуєш, що твоє серце не відгукується на скорботу іншої людини, яка прийшла до тебе за порадою і допомогою, пам’ятай, що це ознака початку духовної хвороби. Дуже важливо виробити в собі особливу пастирську чуйність, щоб уникати такого роду хвороб, чуйність, що допомагає більш глибоко проникати в реальне життя наших сучасників, в їх потреби і проблеми, в тому числі духовні. Найголовніше ж полягає в тому, щоб не тільки сповіщати правду Господню іншим, але перш за все самому слідувати євангельським заповітам, любити не словом або мовою, але ділом і істиною (1 Ін. 3: 18), як вчить нас апостол Іоанн Богослов.
Запорукою твоєї безстрашності і успішного проходження належних тобі терен повинно стати життя, цілком присвячена Христу і Його Церкви, життя, сповнена міцної віри, непохитної надії, діяльної любові. Так врятуєшся сам і іншим допоможеш врятуватися.
Нехай же твоє служіння стане здійсненням євангельських слів: «так нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі справи і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16). Завжди і в усьому прагни подавати народу, оточуючим тебе людям приклад віри і ревнощів, благочестя і любові до Господа, щоб, коли з’явиться Пастиреначальник, отримати нев’янучий вінець слави (1 Пет. 5:4).
Тепер же прийми цей жезл і від повноти посланих дарів викладай благословення присутнім тут людям, разом з нами моляться про тебе під час здійснення єпископської хіротонії.
Заступництвом Цариці Небесної, старанної заступниці роду людського, нехай допоможе тобі Господь в майбутньому служінні, щоб було воно душеспасительним і сприятливим Богу, йому ж личить всяка слава, честь і поклоніння нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі
Патріарх. ua