21 липня 2025 року, у день свята явлення ікони Пресвятої Богородиці у граді Казані (1579), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в соборі на честь Казанської ікони Божої Матері у Казанському Богородицькому соборі м. Казані. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих з Першосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, дорогий владико! Шановний лідере народу цього, шановний усіма пане президенте!

Я сповільнив так свою промову, тому що в думках у мене пройшло все те, що я знаю про Вас як про людину, яка поєднала у собі любов до свого народу, до мусульман, і безперечну любов до руського народу. Тому Вас так поважають у Татарстані. Ви справді шановані і мусульманами, і православними; та й ті, хто, як я часто говорю, через незнання чи скам'яніле нечуття досі в Бога не повірили, все одно поважають Вашу працю і визнають Вас видатним державним діячем. Хотів би подякувати Вам за взаємодію та співпрацю між мусульманами і православними людьми, яка тут налагоджена.

Переповнені православні храми, їхня розкішна архітектура, стан, в якому вони знаходяться, свідчать про те, що Православ'я тут має потужну підтримку з боку державної влади, а також з боку наших мусульманських братів і сестер. Ось дорогоцінний досвід цього місця, де ми зараз перебуваємо. Досвід взаємодії, співпраці, причому не якоїсь кон'юнктурної, яка залежить від політичного порядку, але виходить із наших традицій, нашої віри — як православної, так і мусульманської, — і, звичайно, з доброго прикладу наших предків.

Хотів би всіх вас, мої дорогі, на чолі з владикою, ще і ще раз щиро привітати з цим чудовим святом. Справді, прославлення Казанської ікони Божої Матері стало особливою подією для православного народу Русі. Це одне з найшанованіших свят на честь Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, і як чудово, що тут, у Казані, де був знайдений цей образ, у цьому величному храмі, ми сьогодні можемо прославляти Її благословенне ім'я! Що під її покровом мирно живуть корінні мешканці цих місць — і православні, і мусульмани. Що існує чудовий мир, який і має бути між людьми, які визнають присутність Бога у їхньому житті, у їхньому світогляді.

Будь-яке інше ставлення, особливо пов'язане з конфліктами, походить від людського гріха, від політичної кон'юнктури, але воно не може походити від єдиного Бога, в Якого вірять і православні християни, і мусульмани. Саме тому дуже важливим є приклад Татарстану. Приклад не тільки для нашої країни — у нас, дякувати Богові, взагалі ніколи не було міжрелігійних війн, — але в якомусь сенсі приклад для тих країн світу, де досі існує таке страшне поняття, як міжрелігійна війна, коли одні віруючі вбивають і принижують інших віруючих людей. Саме приклад Татарстану, ще раз хочу сказати, такий важливий не тільки для Росії, де добра взаємодія між православними та мусульманами стала частиною нашої культури, увійшла в тіло і кров, а й для тих країн, де досі існують конфлікти, іноді небезпечні для людських життів.

Перебуваючи в цьому храмі, я не міг сьогодні не згадати свого побратима та друга владику Феофана, який був моїм заступником, коли я очолював Відділ зовнішніх церковних зв'язків. З ним ми особливо здружилися в найстрашніший час нашої новітньої історії, коли в Москві розділилася влада: одна була в Кремлі, інша — у Білому домі. Жодна організація не могла взяти на себе роль посередника в цьому конфлікті, тому що так чи інакше підтримувала або Президента, або Парламент, а тому жодна зі сторін не хотіла нікого мати як посередника — того, хто міг би навести мости між сторонами, що протистоять. І тоді я виступив з ініціативою, що Руська Православна Церква, усвідомлюючи всі ризики, які виникають із можливого посередництва, допоможе налагодити діалог. І моїм найближчим помічником, людиною, з якою ми разом ризикували на той час, був владика Феофан. Він ще не був архієреєм, він був архімандритом, але брав активну участь у всіх моїх зустрічах і з однією, і з іншою строною протиборства. Саме в ті важкі роки я побачив у ньому людину дуже надійну, сильну, мужню, яка не побоялася піти разом зі своїм митрополитом у Білий дім, оточений колючим дротом, танками і поліцією.

Щоб ви зрозуміли, що це не якісь пафосні слова, а опис реальності, розповім лише про один епізод. Коли я наблизився, з боку мосту до Білого дому мене зустрів міліціонер. Запитує: «Батюшко, Ви куди?» Кажу: «Та мені до Білого дому треба пройти». — «Ой, батюшко, не ходіть туди!» — “А чому?” — «А подивіться, на кожному даху снайпер, і кожному з них, можливо, вигідно Вас убити, а потім звалити на іншого». А зі мною тоді був майбутній владика Феофан. Я йому кажу: «Ну що, брате, ходімо?» Він відповідає: «Ходімо!» І ми пішли. І я ніколи не забуду, як ми піднімалися пандусом, що веде до Білого дому, — це був яскравий сонячний день, — і на цій бруківці гучно лунав кожен наш крок. Адже і він, і я усвідомлювали: будь-якої миті наше життя може обірватися. І коли зайшли в тінь від крила Білого дому, тобто стали недоступними для снайперів, то, звісно, перехрестились.

Я дозволив собі розповісти про ці деталі, можливо, не зовсім придатні для оповідання в храмі. Але це була трагічна частина нашої історії, коли все могло обірватися, і роль Церкви, яка виступила як посередник, виявилася вирішальною. А оскільки з благословення Патріарха саме мені довелося займатися цим посередництвом, то ще раз хочу сказати: моїм найближчим помічником був сміливий отець Феофан (Ашурков), який згодом став архієреєм. Ось тому, приїхавши сюди, я одразу згадав його, згадав ті грізні роки, згадав нашу чудову взаємодію.

А ще хотілося б, крім особистих спогадів, сказати щось важливе для всієї нашої країни. У різних куточках світу по-різному складаються відносини між християнами та мусульманами. Найчастіше напруженість обумовлена колоніальною системою, яку насаджували європейські країни, а для них народи, що піддавалися колонізації, зокрема мусульмани, належали до третього — четвертого — п'ятого ґатунку. Росія, де ніколи не було міжрелігійних воєн, де дуже уважно ставилися до того, щоб забезпечувати права та свободи як православних, так і мусульман, була, безперечно, винятком. Можливо, і тому нас обрали посередниками, щоб спробувати утихомирити протиборчі політичні сили в країні.

Дозволив собі згадати ці події, бо там брав участь улюблений вами владика Феофан, який був тоді моїм помічником, Смілива людина, яка нічого не боялася. Іноді пропонував щось таке, що могло збентежити навіть сміливих людей, — надто високі були ризики, але з милості Божої все обійшлося. Тому, відвідуючи Татарстан, щоразу згадую владику, згадую, з якою любов'ю, з якою увагою він ставився до цього народу, до мусульман. Причому відбувалося це ставлення, знову ж таки, не від якоїсь політичної кон'юнктури, а від щирого усвідомлення того, що це близькі нам люди. По-перше, за вірою в Єдиного Бога, а головне, за дуже багатьма ознаками, які відрізняють людину віруючу від невіруючої.

Згадуючи все це, хотів би ще і ще раз висловити подяку Вам, пане президенте, всій владі Татарстану, духовенству, як православному, так і мусульманському, за все те, що зараз відбувається на цій землі, за міжрелігійний мир, який є прикладом для багатьох країн і народів. Я, як православний Патріарх, дякую за добре ставлення до православної громади, яка тут почувається мирно, спокійно, поза усілякими ризиками, бо жодних джерел небезпеки, на щастя, не існує й існувати не може, коли обидві громади вірять у Єдиного Бога, коли обидві громади піклуються про благополуччя народу свого та всієї Росії.

Ще раз щиро дякую Вам, пане президенте, за Вашу участь. Дякую всім, хто сьогодні тут був, і особливо Вам, владико митрополите, як святителю цієї землі. Хотів би побажати всім допомоги Божої, міцності сил, миру душевного та миру між людьми, які по-різному прославляють Бога, але є братами, і Татарстан свідчить про те, що це так. Дай Бог, щоб це свідчення тяглося і в далеке-далеке майбутнє.

В пам'ять про сьогоднішнє богослужіння хотів би піднести цьому святому храму Жировицьку ікону Божої Матері. Нехай її Покров зберігає і православних, і мусульман, які шанують Діву Марію, і зміцнює мир і благополуччя в цьому чудовому місці — у місці поєднання культур і релігій, у місці міжрелігійного та міжнаціонального миру. Нехай береже вас усіх Господь!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі