18 травня 2025 року, в Неділю 5-у після Пасхи, про самарянина, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив чин великого освячення собору Благовіщення Пресвятої Богородиці в м. Воткинську Удмуртської Республіки та Божественну літургію в новоосвяченому храмі. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

Дякую Вам, Ваше Високопреосвященство, за Ваші добрі слова, за дар, який Ви піднесли, і за труди, які Ви тут несете разом із духовенством, із парафіяльними активами.

Церковне життя з Божої милості в цьому місці розвивається, це очевидно, і розвиток церковного життя здійснюється відповідно до вказівок наших Соборів, яке передбачає як богослужіння в храмах, зокрема й нових, так і багато інших парафіяльних служінь, пов'язаних з освітою дітей і молоді, з піклуванням про старше покоління і з усім тим, що наповнює життя наших парафій служінням не лише Марії, а й Марфи, що дуже і дуже важливо для людей недостатньо воцерковлених, які дивляться на Церкву зі свого кута, а підхід у них досить прагматичний: «Ну так, ви там молитеся, а далі що? Лише молитесь?» Те, що ми молимося, — це справді найважливіше; але як важливо також, щоб нашим молитвам сприяли добрі справи! І ось сьогодні в нашій Церкві реалізуються масштабні програми — парафіяльні, єпархіальні, загальноцерковні, які пов'язані не просто з відродженням доброчинності, а й з включенням у життя наших церковних громад, парафій, єпархій, Синодальних відділів, постійної турботи про здійснення добрих справ. Слово Боже, що вказує на те, що віра без справ мертва (Як. 2:20), сьогодні з величезною відповідальністю сприйнято нашим єпископатом, духовенством і віруючим народом.

Перебуваючи на території цієї благословенної єпархії, можу відзначити, що і тут розвиваються всі сторони парафіяльного життя, і дай Бог, щоб так було й надалі. і самі повинні подавати приклад. А по вертикалі — це до неба, це до Господа. стаємо непереможними незважаючи на ту моральну кризу, яка сьогодні охопила більшу частину світу.

А в чому полягає ця криза? У втраті розрізнення добра і зла. Немає гріха — є альтернатива людській поведінці. Кому чай із цукром, кому із лимоном, а кому каву — буквально на цьому рівні. І люди дивуються, коли їх напоумляють: «А що особливого? Так, я так живу, це мій вибір», — не співвідносячи свій вибір із найголовнішим. З тим призначенням, яке Господь дав кожній людині, з життєвою програмою, яку Він вклав у нас і яку ми пізнаємо через голос нашого сумління. Не лише через Святе Письмо, не лише через проповідь у храмі, а й через голос совісті.

Ось якщо таким чином розвиватиметься наш народ, наша держава, то ми справді будемо непереможними, але для того, щоб було так, нам ще потрібно пройти дуже і дуже велику дистанцію. Якщо ми не на початку шляху, то ми ще навіть не посередині, тому що минуле наше було дуже важким. Воно сформувало переконання, філософію життя двох чи трьох поколінь людей. Старше покоління і зараз живе, і слава Богу, що багато хто з цього покоління прийшов до Бога, до Церкви. Але є й ті, хто ще ніяк не може переступити поріг храму.

Кажу все це, щоб єпископат, духовенство, та й увесь наш віруючий народ розумів, що багато чого ще треба зробити для справжнього процвітання нашої Вітчизни. А матеріальне процвітання, матеріальне благополуччя багато в чому залежить від здатності людини керувати собою, тобто стану духу. Дух первинний — ось що треба пам'ятати. Від свідомості людини, від її внутрішнього духовного стану залежить її поведінка в особистому, сімейному, суспільному і навіть державному житті.

Ось чому те, чим займається Церква, — це не 25-й, не 105-й пункт на порядку денному, а це найперше, з чого треба починати одразу після народження людини. Народилася людина, і найголовніше, що вона має засвоїти, — це те, про що ми зараз говоримо. Вона повинна засвоїти, які напрями мають бути в її житті, що в цьому житті має бути пріоритетним, а що другорядним. І якщо найглибша, найбагатша духовна традиція нашого народу, що зберігається в Церкві, засвоюватиметься сучасними людьми, то Росія буде непереможною у повному розумінні цього слова. Не тільки тому, що ми маємо потужне озброєння, про що із задоволенням треба говорити саме в цих краях, де вноситься особливий внесок у розвиток обороноздатності країни. Але найголовніше — це зміцнення нашого духу, нашої національної самосвідомості, яке спиралося протягом століть на нашу глибоку віру в Бога і прагнення робити добрі справи і усуватися від гріха, тобто від усякої підлості, від усякої двозначності, від усякого лицемірства — всього того, що не лише руйнує особисте чи сімейне життя людини, а й підриває духовні сили народу.

Дай Бог усім нам, мої дорогі владики, отці, брати і сестри, усвідомлюючи важливість нинішнього історичного моменту, зміцнюючись у вірі, поєднуючи наші знання, освіту, сучасний світогляд з глибокою православною вірою, створювати такий спосіб думки і спосіб життя, який виявився б неможливим для будь-якого супостата. Маю на увазі насамперед тих, хто впливає чи намагається впливати на нашу свідомість, на нашу віру та має намір підірвати нашу любов до Вітчизни.

Нехай допомагає всім нам Господь йти таким і ніяким іншим шляхом, зміцнюючи нашу віру, зростаючи в благочесті, зміцнюючи основи сімейного життя, гідно виховуючи підростаюче покоління, розуміючи, що шлях, який нам вказав Сам Господь, — це і є найправильніший і в повному розумінні спасительний шлях! Всіх вас ще раз щиро вітаю зі святом. Христос Воскрес!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі