22 травня 2025 року, у день свята перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая із Мир Лікійських до Барі, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Преображенському соборі Ніколо-Угреського ставропігійного чоловічого монастиря. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

Святитель Московський Філарет, причислений нині до святих, написав чудову книгу, за якою кілька поколінь нашого народу вивчали основи Православ'я. Ця книга називається Розлогий Катехизис, тобто навчання з основ віри; і там є чудові слова про Промисл Божий. Святитель Філарет пише, що Промисл Божий — опускаю все формулювання, наводжу лише те, що хотів сказати, — це, зокрема, така дія Господа, яка навіть погані людські вчинки звертає до добрих наслідків.

Якщо уважно подивитися на історію з цієї точки зору, легко переконатися в тому, наскільки точно святитель Філарет описав дію Промислу Божого. Ці слова можна застосувати і до подій, пов'язаних із сьогоднішнім святом. Ну що таке нібито перенесення мощей до міста Барі? Та ніяке це не перенесення — припливли купці з Італії та вкрали мощі. Нічого доброго в цій події не було — ось чому в грецьких Церквах такого свята немає, це скорбота, а не свято, бо обманом було викрадено мощі святителя Миколая.

Але якщо подивитися з погляду всієї історії, яка нам уже доступна? Що сталося там, де були мощі святителя Миколая? Було нашестя іноплемінних, яке не залишило каменю на камені. Все було знищено, всю православну Візантію знищено. Дивом збереглися деякі храми, які були перетворені на мечеті. І що сталося б з мощами святителя Миколая? Та їх просто не було б, вони були б назавжди втрачені. Ось чому ця важка подія, пов'язана з окупацією іновірними Візантії, зі стражданнями, яких на той час зазнавав православний народ, щодо мощей святителя призвела до тих добрих наслідків, про які і пише святитель Філарет.

Сьогодні мощі перебувають не у православній країні. Але, як багато хто з вас знає, тому що багато хто паломничає до мощей святителя, кожен може туди приїхати, помолитися. Православні звершують там Літургію, з цим немає жодних труднощів, і ми радіємо тому, що через якусь людську неправду, навіть людське горе, досі існують святі мироточні мощі угодника Божого чудотворця Миколая, архієпископа Мир Лікійських.

Для руських людей святитель Миколай — це особливий угодник Божий. Спаситель, Божа Матір та святитель Миколай.

І не випадково таке загальнонародне шанування святителя Миколая. А на чому воно було засноване? Може, на тому, що всі добре знали життя святителя Миколая? Чи, можливо, на тому, що деякі державні сили сприяли збереженню в народі цієї благочестивої пам'яті? Ні! А на тому, що святитель Миколай відповідає людям на молитву. І цей живий релігійний досвід, досвід віри, пов'язаний з тим, що на нашу молитву ми отримуємо відповідь, є найсильнішим для нас доказом того, що Бог існує, і угодники Його існують, які моляться за Нас. Якби не було цього зворотного зв'язку, хіба б ми з вами тут стояли, хіба був би споруджений цей величний храм?

Чого тільки не було в історії, яких героїв, яких полководців, яких великих царів та імператорів пам'ять загинула з шумом (див. Пс. 9:7). А святителя і чудотворця Миколая ми прославляємо як великого угодника Божого, заступника за нашу землю та наш народ. Дай Боже, щоб ця пам'ять зберігалася. Дуже важливо, щоб молоде покоління руських людей, та й людей інших національностей, які вважають себе православними, дбайливо зберігали молитовну пам'ять про святителя Миколая, звертаючи до нього свої зітхання та з надією чекаючи на його допомогу.

Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас! Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі