Українські розколи, показані в інфографіці

У грудні 2018 року внаслідок об’єднання УПЦ-КП та УАПЦ виникла нова розкольницька структура під назвою «Православна Церква України» (ПЦУ). В січні 2019 року формальну єдність українських розкольників і Константинопольського Патріархату було закріплено «томосом», оформлення якого відбулося у два етапи, що відображено у Схемі за 2021 рік у пяти версіях – на українській, російській, польскій, грецькiй, англійській мовах. У зв’язку з подальшим поглибленням розколу в українському православ’ї до 1 січня 2022 року підготовлена оновлена Схема за 2022 рік на трьох мовах — російській, українській, румунській.

Представлена в графічній формі Схема «Церковні розколи в українському православ’ї» охоплює весь історичний період розвитку розкольницьких утворень: від появи автокефалістського руху «митрополита» Василя Липківського до виходу «патріарха» Філарета з ПЦУ та ініціації ним відновлення реєстрації УПЦ-КП. Розкольницькі навколоцерковні структури отримали бурхливий розвиток з початком третього періоду відродження УАПЦ, який, як датують його самі автокефалісти, припадає на 1989 р. Через сімнадцять років процес злиття, дроблення і виникнення нових розкольницьких течій призупинився. Це дозволило в 2006 році на аналізі статистики того часу підготувати і видати Схему «Церковні розколи в Україні» у пяти версіях ‒ на українській, російській, польскій, грецькiй та англійській мовах – із зазначенням кількості приходів.

Вивчення динаміки розвитку розкольницьких рухів зсередини викликало необхідність внесення поправок і спонукало опублікувати в 2008 році оновлену Схему в пяти версіях — українській, російській, польскій, грецькiй, англійській – з внесенням деяких даних щодо кількості парафій, при цьому графіка порушена не була.

Докладним інформаційним доповненням до Схеми є книга, яка побачила світ в 2007 році російською мовою під назвою «Церковні розколи в Україні»; а в 2008 році українською мовою вийшла книга з доповненням під назвою «Розкольницькі рухи в українському Православ’ї в XIX-XX сторіччя». Завдяки цьому і безлічі інших дослідницьких і аналітичних матеріалів, що безперервно висвітлюють проблематику українських розколів протягом тридцяти років, суспільство отримало можливість самостійно розібратися в хитросплетіннях розкольницьких напрямків минулого і сьогодення. Правда про розколи в їх історичній ретроспективі дала можливість захисникам канонічного Православ’я викривати розколи безпосередньо «по гарячих слідах». Такий статус полеміки виключав будь-яку упередженість у викладі, змушуючи розкольників уникати історичного суб’єктивізму, як би вони цього не хотіли.

Поява в 2020 році Схеми в пяти версіях — на українській, російській, польскiй, грецькiй, англійській мовах – своєчасно тим, що «блукаючими в розколі» створена своя історіографія, настільки майстерно вплетена в загальний хід новітньої історії України, що непідготовленому читачеві часом важко розібратися в ланцюзі подій, що відбуваються, тим більше в такій специфічній темі як релігія і Церква.

Штучні псевдоцерковні структури зливаються і дробляться, набуваючи нові форми соціального самовираження, кожен раз претендуючи на виняткову роль і особливе лідерство в сфері духовного опікування народу.

Поспішність в діях і зневага до канонів часто призводять до сміховинних казусів, як це сталося, наприклад, з процедурою «набуття Україною томосу».

5 січня 2019 року «історичний» документ був підписаний Константинопольським Патріархом Варфоломієм I і 6 січня помпезно вручений «предстоятелю» ПЦУ в Стамбулі. 7 січня під час служби в Софії Київській «томос» був явлений «всьому українському народу», як стверджували його автори, виключно на правах легітимного церковного документа. В цей же день, ввечері, текстовий згорток був таємно забраний з Трапезного храму Софії Київської, де був виставлений на загальний огляд, і відправлений в Стамбул! Виявилося, що документ без підписів членів Синоду Константинопольського Патріархату, складений з порушенням вимог процедури оформлення, не мав законної сили! 9 січня «томос» був підписаний членами Синоду і ввечері повернуто до Києва, звідки 10 січня доставлений до міста Рівне і в міському храмі вдруге був публічно пред’явлений послідовникам ПЦУ.

П’ятиденна тяганина з оформленням документа спантеличить будь-якого літописця в визначенні справжньої дати отримання українськими розкольниками свого «томосу»! Так все ж, яку з дат вважати епохальною в настільки історичній справі, якщо подібний документ видається один раз і з цього моменту є основою існування Церкви? Яка дата набуття «томосу» вважається істинною – 5 або 9 січня 2019 року? Залишимо вирішувати цей ребус канцелярії Константинопольського Патріарха Варфоломія I і перенесемо увагу на головне – на дивовижну властивість «томосу» підміняти собою святительське свячення як видимий символ благословення і передачі іншому благодаті і влади, отриманої від Бога.

Відомий грецький богослов протопресвітер Анастасій Готсопулос, коментуючи наслідки надання «томосу» для всього Православ’я, зазначає: «Ми маємо справу не тільки з неповагою до церковного переказу і порядку, не тільки зі значними канонічними порушеннями. Ситуація виявляється набагато більш серйозною, якщо ми розглянемо, кому надана автокефалія!»

Подивіться на Схему 2022 року, і стане ясно, що Патріарх Варфоломій I надав «томос» українським розкольникам, про безблагодатність яких раніше сам неодноразово публічно заявляв. Канони приписують тим, хто з’єднався з розкольниками втрачає право священнодіяти, сам стаючи без благодатним розкольником. Патріарх Варфоломій I у випадку з розкольниками України вважає інакше – він повчає, що видача «томосу» і визнання розкольників рівними собі по благодаті підміняє справжнє таїнство Священства. Іншими словами, розкольник, що з’єднався з маючими благодать, її якимось чином набуває! Це не що інше, як свідоме спотворення вчення Святої Церкви про благодать як дію Святого Духа, явленої виключно в момент висвячення на священицьку ступінь диякона, пресвітера або єпископа. Такий погляд нівелює догмат про Апостольську наступність, тобто йдеться про виникнення новоявленої над’єресі, що утвердилася в зміненому розумі глави Константинопольської кафедри і безсоромно поширюваної їм по всіх континентах, руйнуючи віковий принцип євхаристійної громади та перекази давньої нероздільної Православної Церкви.

Схеми «Церковні розколи в українському православ’ї», видані в період з 2006 по 2020 роки, доповнюючи численні публікації про природу розкольницьких утворень, допомагають непідготовленому читачеві за допомогою графічної візуалізації легше розібратися в строкатій палітрі різних історичних етапів розвитку українських розколів. У цьому полягає їх цінність.

Протоієрей Ростислав Ярема

Доктор богослов’я, професор