Святий вмч. Феодор Тирон. Чому ми освячуємо коливо в перший тиждень Великого посту?

У суботу першого тижня Великого посту ми згадуємо пам’ять святого, ім’я якого тісно пов’язане із Чотиридесятницею. А точніше – з першим великопісним тижнем, що колись навіть мав назву Федорового.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал підготовлений прес-службою Рівненської єпархії.

Тут йдеться про Феодора Тирона, якого слід відрізняти від іншого Феодора – Стратилата. Стратилат означає «військовокомандувач», а Тирон – «новобранець».

Мужній воїн Феодор був прикликаний на військову службу до одного з римських гарнізонів азійського узбережжя Чорного моря. Відбувалося це на початку IV століття, під час одного з найпотужніших геноцидів християнської Церкви римськими правителями, що розпочав імператор Діоклетіан та продовжив Галерій. У ті часи язичницьке віросповідання для римських імператорів означало лояльність до їхнього правління, тому християни, які відмовлялися вшановувати пантеони різноманітних божеств, оголошувалися порушниками закону та ворогами держави.

А якщо врахувати, що серед ідолів часто були й статуї самих імператорів, божественний статус яких послідовники Христа не визнавали, тоді в можновладців виникло закономірне запитання: хіба можуть бути лояльними до імперії люди, для яких імператор – не бог, а принцип «хліба та видовищ» — не є принципом життя?

Отже, одного разу, виконуючи розпорядження начальства, командир Феодора проводив чергову перевірку з виявлення неблагонадійних у своєму військовому підрозділі. Як і від інших, він почав вимагати від Феодора, щоб той приніс язичницьку жертву. У відповідь на це Феодор, не зважаючи на свій статус новобранця, твердо сповідав свою віру в Христа. Таке зізнання у ті часи означало смертний вирок.

Юнака не раз примушували принести жертву ідолам, але святий Феодор твердо, привселюдно визнавав свою віру в Христа Спасителя. Командир Врінк дав йому кілька днів на роздуми, під час яких святий Феодор посилено молився. Його звинуватили в підпалі язичницького храму і кинули до в’язниці на голодну смерть. Там йому з’явився Господь Іісус Христос, утішив і підкріпив його. Приведений до правителя Публія, святий Феодор ще раз сміливо і безбоязно сповідав свою віру. Після безкінечних тортур суддя ще раз запитав молодого воїна:

– Чого ти хочеш: бути з нами чи з твоїм Христом?

Святий упевнено відповів:

– З Христом моїм я був, є і буду; ти ж роби, що хочеш.

За це мученик Феодор Тирон був засуджений на спалення. Він без страху зійшов на вогнище, осінив себе хресним знаменням і з молитвою та славослів’ям віддав душу Богові.

Це сталося близько 306 року при Римському імператорі Галереї. Майже не ушкоджене вогнем, тіло святого Феодора було поховано в місті Євхаїти, неподалік від Амасії, благочестивою жінкою Євсевією. Згодом мощі його були перенесені до Царгорода, в храм, освячений на його честь. Чесна глава мученика знаходиться в Італії, в місті Гаеті.

Минуло небагато часу після мученицької кончини святого Феодора Тирона — і християнство стало дозволеною релігією, а на політичній карті світу того часу з’явилася нова держава — Візантія. Через 50 років до влади в Константинополі прийшов імператор Юліан Відступник. Бажаючи поглумитися і посміятися над християнами, він наказав градоначальнику Константинополя окропляти в першу седмицю Великого посту всі їстівні припаси на ринках ідоложертовною кров’ю. Тоді Господь, через Свого святого мученика, захистив християн: у 356-му, Феодор Тирон з’явився уві сні Константинопольському архієпископу Євдоксію та попередив його про підступний план ненависника християн.

Святий мученик велів оголосити християнам, щоб вони не купували на ринках осквернені припаси, але вживали в їжу коливо (кутю). За переказами, архієпископ Євдоксій довго дивувався і перепитував святого, що таке коливо і як його приготувати, оскільки в Константинополі така назва не була відомою досі. Феодор Тирон пояснив, що в Євхаїтах, де він був похований, так називають варену з медом пшеницю.

Християни так і вчинили, приготувавши з запасів зерна і меду солодку кутю. Імператор Юліан Відступник був посоромлений, а шанування святого мученика Тирона після цього чуда поширилося. Так, святкування великомученику Феодору в суботу першої седмиці Великого посту описував Патріарх Константинопольський Нектарій (381-397).

На згадку явлення Феодора Тирона архієпископу Євдоксію, Православна Церква щорічно звершує особливу службу наприкінці першого тижня Великого посту.

У навечір’я суботи, в п’ятницю, на Літургії Передосвячених Дарів після заамвонної молитви читається молебний канон святому великомученику Феодору, складений преподобним Іоанном Дамаскіном. Після цього приготовлене з пшениці з медом і маком коливо благословляється і роздається вірянам. У загальному сенсі — це проста їжа з зерен, що допомагає православним пам’ятати про сенс посту — зберігати себе від будь-якої нечистоти і скверни.

За матеріалами сайту УПЦ

Патріарх.ua